Державний навчальний заклад

"Професійний ліцей м. Українки"

  Наше національне вбрання – ВИШИВАНКА – настільки гарне, колоритне, чарівне, що усі країни надихнувшись її неповторністю святкують Всесвітній день вишиванки.
  Це наш автентичний код, наша національна єдність, наша сила, міць, врода, краса та символ нездоланності і перемоги.

 Низка цікавих фактів про українське національне вбрання:

 - вишивати національний одяг бралися тільки жінки, адже саме вони дарували виробу потужну позитивну енергетику, а вишиванка символізувала добро, вірність та любов. Це ремесло матері передавали своїм донькам, а бабусі онучкам. Традиційно, перш ніж почати вишивати, дівчина постилась, молилася і мила руки;

 - вишиванка – святковий, а не повсякденний одяг. У будні українці носили так звані «буденки» – просто скроєні сорочки з небіленого полотна сірого кольору. А на свята вдягали білу вишиту багатим традиційним візерунком;

 - першим, хто поєднав українську вишиванку із буденним одягом став Іван Франко. Саме він стильно скомбінував вишиту сорочку із піджаком. В такому вигляді його можна побачити на 20-гривневій купюрі;
 - у кожному регіоні України техніка вишивання, орнамент, традиційні кольори, якими вишивають сорочку є різними. Своїми особливими вишиванками може похвалитися не тільки кожен регіон України, а навіть окремі села. Сорочки можуть відрізнятися за фасоном, кольором, візерунком. Найяскравіші вишиванки створювали майстрині на півдні України, а також в Карпатах і Закарпатті, на Буковині і Гуцульщині;

 - найбільша кількість людей у вишиванках, яка зібралась в одному місці, була зареєстрована у 2011 році у місті Рівне. У День Незалежності Украї на майдан міста прийшло 6570 людей у вишиванках. Цю цифру зафіксовано у Книзі рекордів України;

 - першим українським телеведучим, який з'явився в прямому ефірі у вишиванці став Андрій Шевченко. 21 листопада 2004 року чоловік відкрив телемарафон «Ніч виборів» на «5 каналі» у вишиванці з косівським орнаментом. Згодом його підтримали інші телеведучі, актори, співаки;
 - сьогодні найбільш розповсюджені вишиванки білого кольору. Колись, наприклад, вишиванки чорного кольору у давнину одягали виключно чоловіки. Сині вишиті сорочки було заведено одягати жінкам, що вже не планували народжувати, або ж маленьким дівчаткам;

 - орнаменти з вишивки з кожним днем стають все популярнішими. Сьогодні їх втілюють не лише на сорочках, але й на будь-якому сучасному вбранні, на автомобілях та навіть як татуювання;
 - у наш час дослідники вишивки налічують понад 200 старовинних швів на основі 20 технік вишивання (серед них гладь, колосковий шов, низь, вузлики, шнурочок, кручений шов, вирізання, виколювання, козлик, плетінка, мережка);
 - вишивка хрестиком, яку багато хто вважає традиційно українською, прийшла в Україну з Європи тільки в XIX столітті і стала популярною завдяки геніальному рекламному ходу засновника парфюмерно-косметичної компанії «Товарищество Брокар и Ко» Генрі Брокару. Шматки мила «Брокар и Ко» загортали у яскраві обгортки, на яких друкували схеми орнаментів для вишивання хрестиком. Брокарівське мило було дешевим, а схеми вишивки – надзвичайно простими, тож швидко полюбились жінкам і витіснили інші народні орнаменти. Вишивка хрестиком є найпопулярнішим швом, який використовують не лише у вишиванках, але й у інших вишитих виробах. Найчастіше хрестиком виконували елементи рослинного та геометричного характеру;

 - важливо, щоб на зворотному боці вишитої сорочки не було вузликів. Вважається, що ці вузлики можуть стати причинами помилок і нещасть в житті людини, яка носитиме вишиванку;
 - вишивка наносилася насамперед із сакральною метою, як оберіг, захищаючи частини тіла, незакриті одягом. Деякі вишиванки спочатку створювалися як ритуально-обрядові. На дитячих сорочках мами частенько вишивали тварин – собак, коней, курок з півнями або казкових птахів;
 - кожен колір у вишивці має своє символічне значення: червоний означав любов і пристрасть, чорний – втрату і тугу, білий – невинність і чистоту, жовтий – радість і надію, синій – воду, небо, спокій і жіноче начало;
 - якість та кількість сорочок вказувала на матеріальні статки родини. У звичайної дівчини у скрині було близько 35 сорочок, а у заможної могло бути й більше 60;
 - найкращу та найбільш майстерно вишиту сорочку вдягали, звісно ж, на весілля. Її вишивали на тонкому, білому полотні, рукава повністю вкривали вишивкою червоною заполоччю. Часто весільну сорочку жінка берегла у скрині ціле життя. Старші жінки носили вже скромніші, не такі барвисті сорочки, та й кількість вишивки на них зменшувалася;
 - особливе місце серед вишиванок посідають борщівські. Поява цієї унікальної вишитої сорочки пов'язана із давніми трагічними подіями історії, які відбулися у Борщівському краї на Тернопільщині п'ять століть тому. На цей мальовничий край напали вороги, які розграбували села та жорстоко вбили усе чоловіче населення. Жінки та дівчата, залишившись без чоловіків, батьків, братів та синів на знак жалоби дали клятву – носити траурний одяг, протягом семи поколінь. З того часу вони почали вишивати свої повсякденні й святкові сорочки нитками чорного кольору;
 - розробляючи орнаменти для вишиванок, художники завжди звертали увагу в першу чергу на природу, але не просто копіювали її, а використовували окремі елементи, стилізуючи спрощували, зберігаючи найхарактерніше. У народній українській вишивці можна зустріти: рослинні, геометричні, орнаменти із зображеннями тварин, рослинно-геометризованої орнаменти, емблемні орнаменти. Рослинні орнаменти складаються зі стилізованих (спрощених) квітів, листя, бутонів, стеблин. Геометричні орнаменти зазвичай складаються з різних геометричних фігур: трикутників, квадратів, ромбів, зірок і ін. В орнаментах вишивки рушників, серветок, скатертин, часто в зустрічаються стилізовані тварини, птахи, комахи. Рослинно-геометризовані орнаменти складаються з геометризованих, спрощених квіток, листя, бутонів, стеблин;
 - режисер Олександр Ткачук разом з засновницею Дня вишиванки Лесею Воронюк, яка виступила сценаристкою та ідеаторкою проєкту, зняли документальний фільм «Спадок нації». У фільмі органічно переплетені дві площини. Перша – етнографічна – показує неймовірне різноманіття унікальних орнаментів, технік вишивки, крою, що залежить від регіону побутування сорочок. Друга – це історії людей, життя яких змінила вишиванка – врятувала, поєднала, стала символом нескореності чи останньою надією. Фільм знімався не лише в Україні, а в Канаді, Італії, ОАЕ та Німеччині.

 День Європи в Україні

  День Європи - це символ започаткування нової успішної моделі мирної співпраці між державами, що ґрунтується на спільних цінностях та інтересах.
  Основою для появи цього свята стало підписання Декларації ІІІумана. Цей історичний документ був підписаний 9 травня 1950 року. Тоді в Парижі зібралися представники ряду європейських держав, які вирішили об'єднати свої сили для промислового розвитку та покрашення виробництва військової техніки. Це стало фундаментом створення глобальної структури, яка пізніше втілилася в Європейському Союзі (ЄС). Таким чином, провідні європейські країни змогли уникнути накопичення військового потенціалу один проти одного.

 У 1997-1998 роках до святкування Дня Європи залучилися держави-кандидати на вступ до ЄС. У цих країнах святкування набуло певного політичного забарвлення і було спрямоване на формування громадської думки стосовно підтримки вступу до Євросоюзу. Проводилися регіональні конференції та круглі столи; публічні дебати, виступи на телебаченні та радіо громадських діячів: широка інформаційно-роз'яснювальна кампанія: культурно-розважальні програми та спортивні змагання тощо.
 Намагаючись інтегруватися в європейське співтовариство, відповідно до Указу Президента № 339/2003 від 19 квітня 2003 року, щророку в третю суботу травня в Україні відзначається День Європи. В Україні свято сприймається як спосіб приєднання до тих цінностей, яких дотримуються в ЄС.
 Одним з головних місць, де має відбуватися святкування, можна назвати двометровий геодезичний знак, який символізує географічний центр Європи, що знаходиться на правому березі річки Тиса на Закарпатті.
  Відзначення Дня Європи в Україні це важливий крок у зміцненні самоідентифікації України як європейської держави, причетної до традицій і цінностей Європи.
  Головною метою відзначення в Україні Дня Європи є:

  • формування позитивної громадської думки щодо євроінтеграційного курсу України;
  • ознайомлення якомога ширшого кола громадськості з європейськими цінностями та традиціями;
  • популяризація загального європейського культурного надбання серед громадськості, зокрема, молоді;
  • залучення населення регіонів України до діяльності, пов’язаної з інтеграцією країни до ЄС;
  • поширення ідеї європейської ідентичності серед громадян Європейського Союзу, утвердження спільних європейських цінностей.

   Усі ми тривожні тією чи іншою мірою, і часто нам буває так складно розібратися у собі. Особливо під час війни, коли протягом одного дня ми можемо відчувати цілий спектр протилежних емоцій – від смутку та ненависті до радості та надії.
   Як давати цьому раду? Пояснить книга «Стіни в моїй голові. Жити з тривожністю і депресією», що вже стала справжнім психологічним бестселером серед українських читачів.
  Її автор, психолог-психотерапевт Володимир Станчишин, розповідає головне про те, з чого виростають тривожність і страхи, як протікає депресія та як її лікувати, що варто знати про посттравматичні стресові розлади та як жити з цими станами якісно та повноцінно.
  «Коли здається, що ми надзвичайно самотні зі своїми проблемами, – це не так. У світі є багато людей, які відчувають те саме, що й ми. Ми – разом», – каже автор.

Про автора:

  Навчався психології у Львівському національному університеті імені Івана Франка та Українському інституті когнітивно-поведінкової терапії. Перша робота психологом була в Центрі Емаус при Українському католицькому університеті, де він супроводжував батьків, що мають дітей з особливими потребами.
  Пізніше Володимир очолював Центр психічного здоров’я у Львові у Шпиталі імені Митрополита Шептицького, який своїм завданням ставив допомогу хлопцям, що повертаються із зони бойових дій. У 2019 разом з колегою Катериною Ковалишин заснував та очолив Центр психічного здоров’я «Лабораторія змін».
  «Основна ідея моєї праці – допомогти зрозуміти людині свій стан і тоді або спробувати його змінити або навчитись з ним жити», — зазначає автор.

  Міжнародний день блогера (International Weblogger's Day, InWeDay) відзначається щорічно 14 червня. Це неофіційне свято було створене для того, щоб зблизити любителів ведення інтернет-щоденників з різних країн світу.
  Блог — це онлайн-щоденник, який регулярно поповнюється текстовими записами, зображеннями, відео або іншим контентом. Першим блогом вважається сторінка творця Всесвітньої павутини Тіма Бернерса-Лі, де він публікував новини починаючи з 1992 року. А в 1999 році був запущений веб-сервіс Blogger, який став першою у світі безоплатною блог-платформою, на якій можна було вести свій інтернет-щоденник без знань в програмуванні.
   У 2004 році близько 500 блогерів з більш ніж 40 країн підтримали ідею створення свята, яке б об'єднало любителів блогінгу по всьому світу. Вперше Міжнародний день блогера відзначали 14 червня 2004 року. З нагоди свята блогери пишуть спеціальні записи у своїх онлайн-щоденниках, а в деяких містах організовуються оффлайн-зустрічі, де блогери можуть поспілкуватися з однодумцями. 

  На жаль, популярність Міжнародного дня блогера в останні роки помітно знизилася, зате популярність Дня блогу, який відзначається 31 серпня, навпаки, зростає.
  Тож, до Міжнародного дня блогера ділимося з вами добіркою чудових українських блогів про книжки.
  Вдячні всім, хто пише про книги і популяризує читання на своїх сторінках у соцмережах. Усі ви – неймовірні! І зовсім не важливо, скільки людей за вами стежить, сто, тисяча чи десять тисяч – ділячись своєю любов'ю до книжок, ви точно надихаєте когось читати.

Користь читання книжок під час війни: відволікаєтесь, навчаєтесь, прокачуєте мозок.
Книга – можливо, не життєво необхідна річ у наших тривожних наплчниках та валізах, що ми збирали поспіхом, але точно дуже цінна та змістовна. Для багатьох із нас під час війни улюблені книги стали справжнімі друзями; порятунком, надією або щасливим знаком з минулого життя. 

  Після відзначення Міжнародного дня Гаррі Поттера, яке традиційно проходить 2 травня, свій день народження святкує книга про хлопчику зі шрамом, який став видатним чаклуном та переміг Темного Лорда Волдеморта англійської письменниці Джоан Роуліг.

   Ідея написання книги у Джоан Роулінг з'явилася у 1990 році, коли вона поверталася з Манчестера до Лондона. З вікна поїзду вона побачила хлопчика в окулярах. З того часу вона почала створювати магічний світ школи Гоґвортс. Популярності книзі додала й екранізація з вісьми частин, які виходили з 2001 по 2011 рік.

  Саме ця серія книжок занесена в Книгу рекордів Гіннеса як найбільш продавана серія від одного автора. З виходу першої книжки й до нині у світі продано понад 500 мільйонів копій.

  В українському перекладі книги виходили з 2002 році у видавництві Івана Малковича "А-ба-ба-га-ла-ма-га".

   День Конституції України відзначається щорічно 28 червня і є офіційним державним святом. Прийняттям даного документа в 1996 році ознаменувався початок становлення і розвитку нової демократичної і незалежної країни.
  Можливо, для когось це свято не більше ніж черговий вихідний, проте для кожного свідомого громадянина день Конституції України — це набагато більше ніж просто червоний день календаря, це подія, з якої, власне, починається існування держави, як такої.
Навряд чи варто нагадувати, що значить для української нації наявність власної незалежної держави, визнаного члена світової спільноти і повноправного учасника міжнародних відносин. Цього народ наш прагнув багато сотень років, і сьогодні йому нарешті пощастило пожинати плоди багатовікових зусиль, саме тому день Конституції України володіє особливим історичним та почесним значенням.

  Свято Дня Конституції урочисто відзначається у всьому світі: починаючи з Японії та Норвегії, у яких в цей день влаштовуються масові народні гуляння, супроводжувані парадами і відкриттям дверей парламенту для всіх бажаючих, і закінчуючи Гібралтаром і невеликим островом Ніуе, які поки що не можуть похвалитися незалежністю.

   Місце, яке День Конституції займає у суспільному житті держави, дозволяє судити про роль Основного Закону в ньому. У 2009 році Кабінетом Міністрів України за дорученням Президента було затверджено план заходів з відзначення Дня Конституції України. У числі останніх — покладання квітів до підніжжя пам'ятників державним діячам України, організація конференцій, офіційних зустрічей та круглих столів, метою яких є обговорення Основного Закону, проведення в освітніх та культурних установах, а також дипломатичних представництвах Україна святкових тематичних заходів.
   Конституція увійшла в суспільне життя як головний оберіг державності і демократії, гарант незалежності і соборності України. Її найвища юридична сила, верховенство права, політична, економічна та ідеологічна багатоманітність — фундаментальні засади, на яких ґрунтується сьогодення і вибудовується майбутнє українського народу.
   20 червня 2012 року відбулося перше засідання Конституційної Асамблеї, на якому було вирішено зосередити зусилля над напрацюванням Концепції про внесення змін до Конституції. Оновлена Конституція України має бути зорієнтована на утвердження людини як найвищої цінності суспільства та держави. Пріоритетами у процесі модернізації Основного Закону, зокрема, є посилення конституційних гарантій прав і свобод людини та громадянина, розширення конституційного регулювання інститутів безпосередньої демократії, збільшення ефективності механізму організації та збалансованості державної влади. Вдосконалена Конституція України повинна стати актом, що закріплює засади інноваційної моделі суспільного та державного розвитку, визначає чіткий розподіл владних повноважень, який забезпечить збалансованість у владі, убезпечить державу від конфліктів та авторитаризму.

  Книжка?! Це щоденник!

  Найпопулярніший щоденник у світі, світовий бестселер, що викриває нацизм та який було перекладено 80 мовами світу. Це не сюжет, а життя простої єврейської дівчинки, яка жила у воєнні роки.

  Анна почала вести щоденник з 13 років, перебуваючи в замкнутому просторі без можливості бачити сонце і просто дихати свіжим повітрям. Так тривало 25 місяців з 1942 року по 1944 рік. Свій п'ятнадцятий день народження вона зустріла в укритті. Вона розповідає про свої стосунки з батьками, про інших мешканців їхнього сховища, про своє навчання та захоплення, про перше кохання.

  Талановита дівчинка хотіла бути журналісткою і писала оповідання, деякі навела у своєму описі воєнного життя. Вона могла б стати знаменитою письменницею, але записи закінчуються датою 1 серпня 1944 року. Саме тоді сховище перестало бути сховищем (хтось доніс на євреїв, що переховуються) і їх відправили до концтабору. З 8 людей живим залишився лише батько Анни Франк.

  Записи дівчинки були знайдені голландками Еллі та Міп, які допомагали їм ховатися.Вони передали її шоденник в Освенцімі батькові Отто Франку, який у 1947 році склав скорочений варіант для публікації. Тепер це надбання всього світу про те, як жили в Голландії під час Другої світової війни.

Людина та війна: 5 книг, які варто прочитати сьогодні

   Війна – вічна тема в літературі, про неї вже написано безліч книг. Адже твори на воєнну тематику не просто дозволяють переосмислити жахливі історичні події, але й навчитися цінувати мир тоді, коли він є.

   Війна залишає відбиток у серцях та душах людей. Вона руйнує сім’ї та людські життя. Ще із часів Першої світової війни письменники розмірковували про долю тих, хто побачив і відчув смерть, тих, хто загинув, хто вижив, хто збожеволів.

   Сховище, блокада, полон... Раніше ми читали про це в художніх творах — а сьогодні ці страшні слова стали нашою реальністю й увійшли до щоденного вжитку. Але ми впевнені, що справжня література вміє лікувати та допомагати, тож підготували добірку творів, які дуже на часі. Це книги про війну, у центрі яких не воєнні дії, а людина та її відчуття на тлі страшних історичних подій.

Як навчалися класики?

   «Сідай, п’ять», — цю фразу мало хто чув у школі з покоління літераторів двадцятих років. По-перше, освіта доти була платна і не всі могли собі це дозволити. По-друге, далеко не всі якщо і вчилися у школі, то її закінчили. По-третє, не всі ходили у відмінниках, дехто частіше чув «Сідай, два». Це сьогодні ми дивуємося, скільки талантів раптом прийшло в літературу, а тоді майбутній міністр освіти Павло Тичина вважав себе неуком, Володимир Сосюра з початкової школи перейшов одразу в ремісниче училище, Миколу Фітільова вигнали з гімназії і він босякував по цукроварнях.
   Звідкіля ж вони такі взялися? Де вони вчилися і хто їх учив, з ким сиділи за партою і в кого списували? 

   Літературний текст тепер все частіше сприймається через кіно. Хороший або не дуже фільм стимулює звернутись до літературного першоджерела.

   Якщо екранізація вийшла доброю, то часто серед книжкових рядків видно обличчя акторів. Якщо ж навпаки, ви пішли дивитись екранізацію читаного-перечитаного твору, то зазвичай реакція буде такою: «Фууу, як вони все спотворили!». Читач буде прискіпливо дивитись кіно і говорити: «А в книжці не так». А глядач заперечить: «Кіно краще». Звісно, обидві точки зору мають право на життя і залежать від якості творів та від того, наскільки трепетно ви ставитесь до екранізованої книжки.

   Як би там не було, кіно робить літературний твір популярнішим, а література живить кіно добрими історіями. Саме тому дуже часто після виходу фільму книжка, за якою він був поставлений, видається ще раз з кінообкладинкою.

   Україна відзначає день фізичної культури і спорту

  Багато перемог здобули українські спортсмени, виступаючи в різних видах спорту у складі збірних команд СРСР. Легендами українського спорту є стрибун Сергій Бубка, футболісти Олег Блохін, Ігор Бєланов та Андрій Шевченко, відзначені «золотим м'ячем» як найкращі футболісти Європи. Визнана у світі й українська школа художньої гімнастики. Зірками цього виду спорту свого часу були Ірина Дерюгіна та Лариса Латиніна, яка завоювала 18 олімпійських медалей (9 золотих, 5 срібних і 4 бронзових) – це найбільше досягнення в історії олімпіад. Всього українськими спортсменами було завойовано більше чотирьохсот олімпійських медалей.

   Сьогодні нове покоління продовжує успішно виступати на світових спортивних аренах. 

 "Ця жінка заробила на вбивствах більше, ніж будь-яка інша, включаючи Лукрецію Борджиа." – Вінстон Черчилль про Агату Крісті.
 Легендарна англійська письменниця, королева детективу, секрет популярності якої не можуть розгадати, так само, як і розплутати інтригу на сторінках її детективів, померла у віці 85 років, у місті Воллінгфорд (графство Оксфордшир). Вона вигадувала шедевральні сюжетні лінії і героїв, які стали класикою світового детективу – увага! – коли мила посуд чи плела шкарпетки.

   Про Агату Крісті чув кожен, навіть дуже далека від літератури людина. Її романи надихнули на створення безлічі фільмів, відеоігор, пісень та інших плодів культури. Своїми тиражами вона поступається тільки Шекспіру і Біблії, а її книга занесена в Книгу рекордів Гінесса. І це тільки маленька частина цікавих фактів про Агату Крісті.

  21 вересня 2022 року свій 75-й день народження святкує американський письменник, «король жахів» – Стівен Кінг, якого називають найпопулярнішим письменником сучасності – за майже 45 років літературної діяльності він написав 55 романів, 5 наукових книг та понад 200 оповідань! Продано понад 350 мільйонів примірників його книг.

   Унікальні сюжети лягли в основу безлічі кінофільмів і навіть театральних постановок. Серед найвідоміших екранізацій: Воно», «Темна Вежа», «Зелена миля», «Втеча із Шоушенка» та ін. Але за словами письменника: «кіно не переможе книжки. Адже книга  –  це недосліджені землі. Іди на приступ до неї без карти. Досліджуй її та склади власну карту». 

  Він є володарем великої кількості премій і титулів, серед яких - Національна книжкова премія, Всесвітня премія фентезі, Премія Брема Стокера.      

Чим зайнятися, коли немає електрики:

8 корисних та ненудних занять

 Росія продовжує вести агресивну війну, намагаючись позбавити Україну електроенергії. Однак українців подібним не зламати. Навпаки, відсутність світла відкриває нові можливості для відпочинку та спілкування з рідними.

  Темрява завжди зближує, тому саме час поділитися цікавими, смішними, чи навіть моторошними історіями. Також можна поділитися своїми спогадами або обговорити книгу, пригадати якісь жарти та вигадки.

   За такими розмовами час летить непомітно, а, коли світло з'явиться, його, ймовірно, і не захочеться вмикати.

   Науковці дослідили, що з настанням темної частини доби люди схильні бути більш щирими, тому, якщо ви у компанії друзів чи близьких, можете поділитися сокровенними думками.

  Книги про пригоди для підлітків – та література, яка добре знайома нам із дитинства

  Відтоді, як люди навчилися писати, свою всю мудрість вони довірили книгам. Книги відкривають нам світ, допомагають уявити минуле, заглянути в майбутнє.

  Любов до книги з дитинства і продовжується все життя. Гарну книжку часто читаємо багато разів і кожен раз знаходимо в ній щось нове, цікаве, вражаюче. 

 Для читання одних книг потрібна особлива нагода, інші – найкраще сприймаються лише в певному віці й за певних обставин. А є книги, які мовби «ростуть» разом із читачем. Прочитані в дитинстві, вони оселяють в маленькому серденьку віру в казку, красу і добро. Перечитані у дорослому віці, вони повертають у чарівну пору дитинства. Це книжки, які складають золотий фонд дитячої класики.

   Мова – це серце нації, а нація – це особистість, вона має обличчя, свій характер, темперамент, свою культуру, мораль, честь і гідність, свої святощі, своє минуле, теперішнє і майбутнє. Мова – це невичерпна духовна скарбниця, в яку народ безперервно вносить свій досвід, всю гаму свого розуму і почуття. Мова – це канва, на якій людина вишиває узори свого життя.

   Із сивої глибини віків бере початок наша мова. Шлях її розвитку – це довгий і тернистий шлях боротьби. Багато жорстоких літ і століть пережила наша рідна, невмируща мова, мужньо витерпівши наругу найлютіших царських сатрапів та посіпак шляхетно-панських, своїх панів та підпанків. Перетерпіла вона і дикунський циркуляр царського міністра Валуєва, і ганебний Емський указ. Здолавши всі заборони, мова стала невіддільною від українського народу, від його історичного розвитку, від самої держави та від рідної землі.

Кому ми маємо бути вдячні за "мрію", "промінь" та "мистецтво"?

   Слова, які з'явилися завдяки українським письменникам і поетам
9 листопада, ми відзначаємо День української писемності та мови. Ні, це не єдиний день у році, коли потрібно говорити українською, але перейти на українську сьогодні було б символічно. Саме в це свято згадують всіх, хто вплинув на становлення української мови і сприяв створенню нових слів, вводячи їх в ужиток.

 Як будь-яка мова, яка існує століттями, українська змінювалася, запозичувала слова іншомовного походження, збагачувалася завдяки письменникам, поетам, історикам і філософам.
Якщо на виникнення деяких слів впливав прогрес або інші народи, то є і ті слова, без яких мову уявити просто неможливо, але вони з'явилися не так давно. І руку до їхнього виникнення доклали відомі українські письменники та поети.