Державний навчальний заклад

"Професійний ліцей м. Українки"

Як допомогти дитині обрати свою професію

                                                                                  Розповідає психолог Тамара Сухенко

   Ми живемо у світі, де професії швидко народжуються та помирають, дипломи 

вищих навчальниз закладів не гарантують працевлаштування, розрив між 

реальним запитом роботодавців і програмами навчання збільшується, та й саме

слово "професія" застаріває як поняття.

  Невизначеність стала нашим постійним партнером та супутником. Питання

профорієнтації викликає тривогу у батьків та підлітків.

   Як психолог я багато років допомагаю підліткам з їхнім професійним вибором.

Крім того, як мама двох синів, маю батьківський досвід спостереження за їх

професійним самовизначенням. Він був різним і непростим, зокрема, старший

син тричі змінював напрямок навчання, доки не знайшов улюблену справу у віці 19 років, молодший визначився у 15, що дозволило йому вже в 20 почати працювати за фахом.
І тут постає одна з перших проблем — переконання, що усі підлітки мають визначитися одночасно у віці 16 років – цього потребує суспільство, яке досі за інерцією бачить професійний шлях лінійним: садочок, школа, інститут, завод (робота)… Досі цей стереотипний ланцюжок змушує велику кількість підлітків стрибати в університети одразу після школи, не усвідомлюючи навіщо, витрачаючи свої продуктивні роки на здобуття інколи лише однієї непотрібної навички – скачування рефератів.
 Кожна дитина унікальна і важливо з повагою ставитися до її індивідуального шляху. Для одних розуміння інтересу до професії приходить у 10 років, для інших в 16, але абсолютно нормально визначитися щодо першої професії в 21, розуміючи, що фах може змінюватися декілька разів протягом життя.
  Нам важливо усвідомити, що ми лише підтримауємо, а обирає своє майбутнє сама дитина. Обираючи професію, молодь в першу чергу повинна запитувати себе «а чого хочу я?» та враховувати це під час прийняття рішень. Минулі покоління створили для цього передумови, але вони частіше задавали собі інші питання: яку професію батьків я маю наслідувати, що мене прогодує, чого вимагає влада, партія, суспільство? І тут я бачу конфлікт часів: у шкільній програмі досі немає предмету під назвою «який Я», методики викладання та комунікації досі включали мало запитань «а що ти думаєш?», «а що ти відчуваєш?», «а що тобі подобається?», тобто питань, спрямованих на усвідомлення себе. Більшість запитань ми ставимо дітям лише щодо фактів.
Сучасна середньостатистична дитина обирає серед шкільних предметів та професій, які їй відомі з найближчого оточення, і цей вибір обмежений. Але парадигма вибору професії у 21 столітті змінилася: ми маємо відійти від директивного спрямування дітей до надання їм більших прав на власний вибір, на розширення можливостей та альтернатив.
                                                                                            Як їм допомогти у цьому?
Уявіть собі два кола, які перетинаються між собою. Одне з них це світ Я, інше зовнішній світ – сучасні професії. На перетині утворюється простір вибору, адже дитина має обирати професію, яка відповідає її особливостям і одночасно має бути затребуваною у зовнішньому світі. І я би запропонувала батькам сфокусуватися на розширенні цих кіл, щоб дитина обирала з більшої кількості альтернатив.

Тобто, по-перше, цікавитися думкою та почуттями дитини щодо тих чи інших занять та ситуацій, вчити її прислухатися до себе, шукати відповіді всередині, фокусувати свої питання на самоусвідомленні.

По-друге, створювати розвиваюче середовище, в якому у дитини буде різноманітний соціальний досвід — можливість спробувати себе в дитячому та юнацькому віці в різних ролях: догляд за тваринами і молодшими дітьми, приготування їжі, творчість, підприємництво, наука, спорт, IT — список можна продовжувати до нескінченності.

Важливо дивитися на світ професій майбутнього, з точки зору проблем і завдань, які існують у людства, країни, і розмірковувати над тим, які знання і навички потрібні для їх вирішення. Я впевнена, що ще більш посилиться запит на міждисциплінарність — інтеграцію різних сфер знань. Тому, будь ласка, не змушуйте своїх дітей вибирати, ким вони хочуть бути — «фізиками» або «ліриками», технарями або гуманітаріями. Такий поділ застарілий, адже багато сучасних професій дають можливість інтегрувати ці інтереси і навички

Права та обов'язки батьків

  Відносини батьків і дітей набагато складніше, ніж здаються. Батько - це той, 

хто повинен керувати розвитком дитини, процесом формування особистості.

   Роль вчителя тут теж важлива, але все одно вона є другорядною. Малолітні і

неповнолітні діти дійсно мало на що здатні без дорослих, проте не варто

забувати про те, що вони не є власністю своїх батьків. Так, у них дійсно є права,

які повинні дотримуватися.

  Права та обов'язки батьків численні, а важливість їх велика. Звичайно ж, вони

закріплені в законодавстві. Особисті права і обов'язки батьків і дітей до моменту

отримання основної загальної освіти батьки вправі контролювати навчальну

діяльність своїх дітей. Права та обов'язки батьків грунтуються на тому, що саме вони визначають те, яке моральне, а також релігійне виховання буде отримано їхніми дітьми. 

   Обов’язки батьків описані у статті 150 Сімейного кодексу України, згідно з якою батьки зобов’язані:

- виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;
- піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;
- забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

   Окрім того ще й накладені певні заборони на батьків. Так, забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

   Законом України “Про охорону дитинства” визначено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.   Також відзначимо, що саме батьки повинні стежити за зовнішнім виглядом дітей, виконанням домашнього завдання. Права та обов'язки батьків закріплені законодавчо. Порушення їх моментально призводить до різного роду санкцій з боку держави та уповноважених ним органів.

                                                                                Відповідальність батьків передбачена:
                                                                                               Сімейним кодексом України
Стаття 141. Рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини

1. Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

2. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п’ятою статті 157 цього Кодексу.

{Частина друга статті 141 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2234-VIII від 07.12.2017

 

Стаття 155. Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов'язків

1. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

2. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

3. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

4. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.


Стаття 180. Обов’язок батьків утримувати дитину
1. Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Стаття 181. Способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину
1. Способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
2. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
3. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
4. У разі виїзду одного з батьків за кордон на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти стягуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
5. Якщо місце проживання батьків невідоме або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога. Порядок призначення цієї тимчасової державної допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

А також статті 164, 165, 166, 170.

                                                                                            Законом України "Про освіту"

Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини
1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.
2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:

  • постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;
  • поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім’ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;
  • виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;
  • сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;
  • виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.

Стаття 60. Права батьків
1. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

  • вибирати навчальний заклад для неповнолітніх дітей;
  • обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування навчальних закладів;
  •  звертатися до державних органів управління освітою з питань навчання, виховання дітей;
  • захищати у відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей.


                                                                   Кодексом про адміністративні правопорушення України

Стаття 184. Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей

                                                                                         Кримінальним кодексом України

Стаття 164. Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей

Стаття 166. Злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування

Стаття 167. Зловживання опікунськими правами

                                                           Дистанційне навчання поради для батьків

   Через загрозу поширення коронавірусу COVID-19 й необхідність самоізоляції в навчальних закладах оголосили карантин, а навчальний процес перевели на дистанційну форму. Своє звичне життя змінили не лише діти, але і їхні батьки. До слова, перед останніми постає чимало питань – як правильно організувати дистанційне навчання та що робити, аби уроки вдома були ефективними та не приносили стрес кожному члену родини? Відповіді на ці та інші питання дає практичний психолог Олена Валова.
Навчальні заклади в Україні вимушені працювати у новому форматі. Я і це виявилось нелегким випробуванням для всіх учасників освітнього процесу. Ми всі не були готові до цього ні організаційно, ні технічно, ні психологічно. Оцінюючи те, чого вдалося досягнути під час такої форма навчання, треба пам’ятати, що ми всі знаходимося в напрузі, відчуваємо тривогу від загальної невизначеності ситуації і змін у повсякденному житті. Фактично нам доводиться адаптуватися до геть іншого режиму і відмовлятися від багатьох звичок, напрацьованих роками. Адаптація вимагає часу, причому, в цей час майже неможливо ефективно вчитися – тривога і невпевненість «з’їдає» левову частину нашої енергії. Зараз в процесі адаптації знаходимося всі ми – діти, педагоги, батьки. Хтось швидше пристосовується, хтось повільніше – всі ми різні. Загалом, треба розраховувати, що для більшості адаптація триває приблизно 1-2 місяці.
Чим можна допомогти собі і своїй дитині в процесі адаптації до нових умов?
   По-перше, зверніть увагу на режимні моменти. Здоровий сон, харчування, свіже повітря і зрозумілий, незмінний, передбачуваний розклад на день необхідні нам як ніколи. Рутини мають над нами чарівну і цілющу владу, вони нас заспокоюють, дають впевненість і почуття безпеки, така собі супер-сила для подолання тривоги. Багато чого в теперішній ситуації ми не можемо контролювати і передбачити, але є речі, в яких ми лишаємося володарями.
   По-друге, бути уважним до почуттів дитини і своїх власних. За протестами, істериками дітей можуть стояти таж сама розгубленість, безпорадність і тривога, яку відчуваєте і ви, тільки діти приносять нам її у такій формі. І тоді найкращим варіантом буде не кричати і сварити у відповідь, а сказати: «ти, схоже, гніваєшся (сумуєш, тривожишся – вставте те, що ви бачите). Мені це теж не подобається, давай подумаємо разом, що ми можемо зробити, щоб нам стало краще…».
   Навчання в освітньому закладі не вимагало від дітей високого рівня самоорганізації. А на дистанційній формі навчання це найбільш вагомий чинник. Примусити себе сісти за уроки, замість того, щоб поспати, порозважатися – це серйозний виклик для волі. Багато дорослих людей відмовлялися від дистанційної роботи саме через те, що відчували брак волі і вміння організувати себе при відсутності зовнішнього примусу. Тому наше завдання як дорослих допомогти дітям – кому самоорганізуватись в умовах дистанційного навчання. Не гніватись на них за лінь і безвідповідальність, не вимагати того, чого не має, а допомогти і стати своєрідною милицею, спираючись на яку дитина почне розвивати свою здатність до самоорганізації, яка їй точно знадобиться і не тільки на дистанційному навчанні.

   Підлітковий вік вирізняєтья тим, що потреба відповідати певному колу друзів змінюється потребою бути особистістю. В нормі вони націлені на отримання результату, самостійні і цілеспрямовані. З ними цікаво ділитися новинами, обмінюватися інформацією, дізноватися про нові платформи.

  • Підліток в змозі створити власний план на день, нехай цим планом керує таймер, а не батьки. Зараз недоречно посилювати зайве напруження у родині. Домовляйтеся «на березі» ти живеш і виконуєш по таймеру заплановане, ми не порушуємо твій власний простір, не контролюємо і допомагаємо. Підлітку важливо відчувати себе людиною авторитетною до якої ставляться з повагою, цінують його думку, радяться .

  • Не обмежуйте спілкування дитини у сітях, у них це єдиний шанс спілкування з референтною групою, яка є зараз для нього надважливою.

  • Робоче місце він/вона вибирає собі сам і байдуже, де це буде, ставтеся з розумінням.

  • Надихайте власним прикладом, дитині важко заставити себе працювати коли батьки лежать перед телевізором. Ми можемо очікувати, що діти займуться зарядкою, якщо ми самі її робимо. Вони мають бачити, що ми вчимось або працюємо з дому. І це буде геніально – якщо ми всідаємось або разом, або кожен у своїй кімнаті, і до нього долітає, як ви слухаєте лекцію або працюєте.

   Наразі хочу побажати вам рівноваги і душевного спокію, навчитися жити як умога ефективніше в умовах що склалися, перемагати обставини і залишатися людьми.

Освітній проєкт для підлітків, батьків та вчителів – Stop_sexтинг опублікував п’ять правил для батьків під час дистанційного навчання дітей:
  • Спостерігайте за поведінкою та комунікацією дитини в онлайн-середовищі. Спілкуватися з дитиною та наголошувати їй, що навчання в інтернеті має проходити за такими правилами, як і в навчальному закладі.
  • У разі потреби вносити зміни до щоденного графіка дитини: додавати більше фізичної активності та час на свіжому повітрі.
  • Завжди підтримуйте комунікацію з педагогічними працівниками: діліться вашими думками та пропозиціями, як покращити процес дистанційної освіти у вашій групі.
  • Використовуйте офіційні шляхи комунікації з іншими батьками чи вчителями, наприклад, спільну групу у Viber.
  • Ігнорувати підозрілі посилання, які ви отримали в спільному чаті, акаунт когось із користувачів могли зламати.

  Зараз в Україні майже 22 млн користувачів інтернету, питання безпеки в мережі більш ніж актуальне. У цьому контексті турбота про дітей набуває більших масштабів. Якщо раніше треба було говорити з дітьми про їх безпеку поза домом тощо, то вже давно має сенс застерігати їх від негараздів під час перебування в інтернеті.

  Допомога підліткам у забезпеченні онлайнової безпеки є особливо складною, оскільки зазвичай вони знають більше, ніж їхні батьки, про програми Internet. Навіть з дітьми старшого віку важливо, щоб батьки відігравали активну роль у визначенні використання Internet своїми дітьми. Чітке виконання правил онлайнової безпеки, які прийнятні і для дітей, і для батьків, та частий перегляд звітів про онлайнову діяльність дітей є також надзвичайно важливим. Батьки повинні не забувати тримати захищеними свої власні паролі, щоб діти не могли нікуди увійти під батьківськими іменами.

                               Від чого варто захищати дитину

  Інформаційна безпека стосується захисту життєво важливих інтересів людини. Неправдива, неповна, невчасна інформація може нанести шкоду. Особливо вразливі у цьому контексті діти та підлітки. Вони можуть не знати, яку інформацію можна викладати в мережу, а яку не варто.

   Робота у цьому напрямку для вчителів та батьків дуже важлива.                                                                                          

                                                                                                            Типи загроз

                                                                                   Стосуються особистої безпеки:

  • Ознайомлення з порнографічними матеріалами, ненормативною лексикою, інформацією суїцидального характеру, расистського, ненависницького чи сектантського змісту.
  • Загроза отримання недостовірної чи неправдивої інформації.
  • Формування залежності (ігрової, комп’ютерної, інтернет).
  • Спілкування з небезпечними людьми (збоченці, шахраї, грифери).
  • Залучення до виконання протиправних дій (хакерство, порушення прав та свобод інших).

                                                                                         Стосуються безпеки інших:

  • Матеріали, існування та використання яких може стати причиною посягання на безпеку оточуючих (наприклад, інформація про створення вибухівки).
  • Свідоме та несвідоме введення в оману інших.
  • Вчинення протиправних дій, що тягнуть за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.
  • Кібербулінг – свідоме цькування та приниження, передусім однолітків.

                                                              Стосуються загрози витоку персональної інформації:

  • Розголошення персональної та конфіденційної інформації (прізвища, імена, контакти, секретні дані кредитних карток, номери телефонів).
  • Загроза зараження ПК вірусами різної категорії.
  • Небезпека завантаження програм зі шкідливими функціями.

  Це найбільш поширені типи загроз, з якими може зіштовхнутися дитина в інтернеті, викладаючи чи переглядаючи сумнівну інформацію. Від деяких з них можна захиститися технічними засобами, але більшість вимагають комплексного підходу. 

  За останній місяць спостерігається жахлива цифра кількості суїцидів серед підлітків. Деякі з них пов’язані з негативним впливом соціальних мереж, в яких почали з’являтися нові «групи смерті», що доводять дітей до самогубства. Батькам слід приділяти більше уваги дітям, стежити за їхньою поведінкою, говорити про небезпеку в інтернеті та нагадувати правила безпечного користування соціальними мережами, що допоможе уникнути несподіваних проблем.
  Уповноважений з прав дитини Микола Кулеба на своїй офіційній сторінці у фейсбук закликає батьків більше говорити з дітьми про небезпеку онлайн. Він наголошує, що вона більша, ніж здається. Діти сприймають заклик як гру, не розуміючи наслідків своїх дій, що може призвести до катастрофічних наслідків. Дітям необхідно частіше нагадувати, що не слід спілкуватися з незнайомцями, не повторювати дії, які пропонуються в мережі. Розваги онлайн несуть небезпечні, а часом - невідворотні наслідки в реальному житті.
          Які загрози можуть спіткати дитину в інтернеті?

 - Загроза залежності – проста гра, яка з часом провокує ігрову залежність, призведе до негативних наслідків, зокрема погіршення успішності, небажання соціалізуватися.

 - Небажані знайомства в соціальних мережах з небезпечними елементами (шахраями, булерами, маніяками).

 - Вільний доступ до матеріалів, які мають негативний вплив на психіку дитини.

 - Загроза порушення конфіденціальності. Будь-яка особиста інформація, вказана дитиною під час реєстрації може використовуватися з метою цькування, шантажу, тощо.

Корисні сервіси-помічники для контролю віртуального життя дитини:

"Adult Blocker" – блокує сайти потенційно небезпечного змісту, які реагують на "блок-слова";
"Child Web Guardian Pro" – дозволяє блокувати небезпечний контент та контролювати час використання мережі, який задається батьками вручну;
"Kids Control 1.6" – встановлюється на гаджет для контролю за небажаним контентом та обмеження часу перебування в інтернеті;
"Кібер Мама" – вибудовує графік роботи за комп’ютером.

 

Батьки, будьте пильними і відповідальними по відношенню до своїх дітей!